ПУБЛИКАЦИИ
Корекційно-розвивальний вплив рельєфного малювання на пізнавальні процеси незрячої дитини
Удосконалення корекційно-розвивальної спрямованості навчально-виховного процесу в школі для незрячих дітей зумовлюється сучасною загальною тенденцією до підсилення розвивального ефекту освіти. Цю проблему також активізують нові вимоги соціального середовища до якості психофізичної та особистісної готовності дитини з порушеннями зору до активного самостійного життя в сучасному суспільстві.
У системі початкової освіти сліпих дітей рельєфне малювання має велике загальноосвітнє і виховне значення. Воно є одним із засобів всебічного і гармонійного розвитку учнів. Водночас рельєфне малювання має цілу низку специфічних потенціалів: воно розвиває спостережливість та уважність; розширює й уточнює уявлення про предмети та явища навколишньої дійсності; сприяє розвитку дрібної моторики рук; впливає на естетичний розвиток і виявляє творчі можливості учнів тощо. Навчання сліпих школярів тифлографічної діяльності відкриває перспективи корекційної роботи з попередження і подолання вторинних відхилень, зокрема у пізнавальній діяльності.
У процесі роботи з незрячими необхідно систематичніше й частіше, ніж зі зрячими дітьми, проводити обстеження й відтворення об’єктів довкілля. Це обумовлено тим, що сліпі учні не спроможні, на відміну від своїх однолітків з нормальним зором, ознайомлюватися з багатьма предметами і явищами навколишнього світу поза навчальними заняттями. В тих випадках, коли це знайомство має місце, воно часто буває поверховим і фрагментарним. Тому на уроках рельєфного малювання насамперед правильно повинно бути організовано обстеження, що дозволяє усунути або значно пом’якшити ці недоліки. Важливого значення за цим набуває відтворення, яке може викликати в учня багато запитань щодо об’єкту. Тому в процесі відтворення відбувається перевірка правильності уявлень і понять та їх корекція. Обстежуються і відтворюються не тільки просторові форми, а й розміри, співвідношення частин у цілому, на що потрібно спеціально звертати увагу дітей.
У процесі обстеження і відтворення необхідно також навчати учнів виявляти подібність та відмінність різноманітних предметів і явищ. Це можна здійснювати під час самого обстеження і відтворення, щоб на основі пам’яті та сформованих уявленнь з’ясувати подібність та відмінність обстежуваного об’єкту. Порівняння має відбуватися не за однією ознакою, а за усіма суттєвими ознаками об’єктів.
Під час рельєфного малювання виникає можливість, окрім співставлення предметів і явищ, співставляти їх з зображеннями. Варто підкреслити особливу цінність переходу від об’єктів до їх зображень за низьхідною лінією та від зображень до самих об’єктів за висхідною лінією. Перехід від моделі до рельєфу і від легких форм рельєфу до більш складних та умовних його форм базується на принципі єдності подібності та відмінності [2, с. 32]. В процесі цих переходів учень непомітно підводиться до засвоєння матеріалу від більш легкого до більш складного. Інколи доцільно здійснювати зворотній перехід – від рельєфа до моделі.
Під час ознайомлення з предметами великих розмірів у незрячих виникають певні труднощі у цілісному сприйманні об’єкту, оскільки обстеження відбувається за частинами. Попередні цілісні уявлення предметів у сліпих учнів порівняно зі зрячими, невизначені. Тому особливого значення набувають аналіз і синтез в процесі навчання рельєфного малювання.
Під час обстеження доцільно спочатку дати дітям попереднє загальне уявлення про об’єкт як про ціле, а далі перейти до обстеження його головних частин. Особливо важливо дотримуватися такої послідовності при ознайомленні з великими предметами. Загальну орієнтацію у відношеннях цілого до частин в тих випадках, коли об’єкт містить певні труднощі для його сприймання, можна здійснити, користуючись співставленням із його зображенням. Великого значення надається словесним описанням, зокрема під час співставлення з добре знайомим об’єктом. Якщо проведено цю підготовчу роботу, то обстеження навіть лише окремих частин сприяє уявленню цілого. За інших умов це викликає значні утруднення, а уявлення учнів матимуть суттєві неточності. З сприймання цілого необхідно розпочинати і під час відтворення.
Якщо з певних причин відтворення проводиться за частинами, то спочатку дається спрощене відтворення цілого. Якщо деталі цілого однорідні, достатньо відтворити одну з них. Це не виключає доцільності після загальної розмітки починати відтворення з висхідної частини, навколо якої зручно розмістити інші частини.
Виявлення суттєвих особливостей об’єкту під час обстеження та відтворення розвиває у дітей абстрактне мислення. Важливо пам’ятати, що далеко не завжди можна обмежуватися відтворенням, яке зображує предмет лише з одного боку. Особлива увага приділяється співставленню зображень з лицьового боку, зверху, збоку і т.ін.
Під час обстеження та відтворення необхідно використовувати всі збережені у дитини аналізатори. Сприймання об’єкта за допомогою різних органів чуття значно підвищує цінність кожного окремого сприймання та надає можливість отримати більш повне уявлення про об’єкт. Іноді сприймання може мати цінність лише за умови використання всіх аналізаторів. Адже незрячі долають труднощі повного сприймання за умови вмілого користування всіма збереженими органами чуття на основі вищих психічних функцій: уваги, пам’яті, мислення, мовлення.
Аналіз звуків, за допомогою котрих розширюються та уточнюються уявлення про об’єкти, надзвичайно важливий етап під час рельєфного малювання сліпих учнів. Предмет зазвичай має супутній йому звуковий компонент, який визначається формою, розміром, матеріалом. Стук предметами та іншими об’єктами, що потрапляють до рук незрячої дитини, являється не бешкетуванням, а засобом обстеження, яке саме в такій формі часто здійснюється у неї інстинктивно та неорганізовано. Потрібно надати цьому засобу обстеження організованого, планового характеру. Увага до сприймання і відтворення звуків поглиблює розуміння предмета у момент його вивчення, допомогає засвоєнню уявлень, виховує уважність до об’єктів навколишнього.
У процесі обстеження та відтворення необхідно широко застосовувати м’язове відчуття і дотик. Важливою вимогою, яка у більшості випадків повинна виконуватися, є доцільне використання обох рук. Це стосується як обстеження предметів, так і їх зображень. Якщо використання обох рук неможливе або незручне, співвідношення частин предмета можна визначити за допомогою рухів пальців однієї руки.
Під час обстеження та відтворення необхідно, щоб об’єкт знаходився у притаманному йому природньому положенні. Не виключено, що для всебічного вивчення предмета, його інколи доцільно обстежити і в неприродньому положенні, але це повинно відбуватися лише в кінці засвоєння об’єкта. В процесі обстеження завжди має використовуватися дотикове сприймання.
Обстеження з використанням запаха і смаку не завжди проводяться вчителями, хоча його варто застосовувати майже у всіх випадках. Для незрячих учнів ці орієнтири є дуже інформативні.
Дітей, які мають залишки зору, в процесі обстеження та відтворення дозволяється користуватися зоровим сприйманням, адже візуальна інформація для них має величезну цінність. Однак необхідно учнів вчити правильно користуватися зоровими можливостями з дозволу і з врахуванням рекомендацій лікаря-офтальмолога. Потрібно не тільки використовувати, але і охороняти залишковий зір. Не менш важливою є можливість і застосування зорових уявлень, яка постійно має місце на уроках рельєфного малювання. У тих дітей, які колись бачили, потрібно активізувати старі й формувати нові зорові уявлення за аналогією до вже наявних. В процесі роботи з осліплими необхідно постійно боротися зі згасанням та забуванням візуальних уявлень, якомога частіше їх активізуючи. З цією метою важливим завданням уроків малювання є навчити дітей “читати” рельєфні зображення.
Під час уроків рельєфного малювання мають бути використані всі можливості сприймання та їх взаємозв’язків, оскільки це допомогатиме сліпим учням створювати яскраві та повні уявлення, точніше та глибше пізнавати навколишню дійсність.
Таким чином, можна стверджувати, що в процесі оволодіння рельєфним малюванням створюються особливо сприятливі умови для формування та вдосконалення багатьох пізнавальний дій учнів з тяжким порушенням зору.
Бібліографія
- Ананьев Б.Г., Веккер Л.М., Ломов Б.Ф., Ярмоленко А.В. Осязание в процессах познания и труда. – М., 1959. – 236 с.
- Коваленко Б.И. Основы предметных методик в работе со слепыми детьми. – М., 1936. – 317 с.
- Моргуліс І.С. Методичні рекомендації до організації практичної діяльності в навчанні сліпих та слабозорих дітей. – К., 1978. – 41 с.
Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. – Вип. 7. –Т.І – К.: 2006. - С. 118 - 121. (0,3 друк. арк.)