ПУБЛИКАЦИИ
Вплив рельєфного малювання на формування особистості сліпих молодших школярів
У системі початкової освіти сліпих дітей рельєфне малювання має велике загальноосвітнє і виховне значення. Воно є також одним із дієвих засобів всебічного і гармонійного особистісного розвитку учнів. Водночас рельєфне малювання має цілу низку специфічних потенціалів.
Цей навчальний предмет здійснює значний вплив на розвиток різних рис і якостей особистості дитини з глибокими порушеннями зору, сприяє розвиткові тонких диференційованих рухів обох рук. На уроках рельєфного малювання створюються також умови для поліпшення просторового орієнтування. Насамперед це стосується орієнтування на площині аркуша, парти, а також у великому просторі. Діти опановують знання про просторове розміщення частин тіла тварин і людини, вчаться читати та зображувати план приміщення чи території, розуміти та створювати макети.
Засобами рельєфного малювання вчитель отримує змогу коригувати мовленнєвий розвиток учнів, навчати правильно називати об’єкти образотворчої діяльності, формувати про них конкретні уявлення, співвідносячи слово з реальним об’єктом. Окрім того, діти мають можливість правильно висловлюватись з приводу творів мистецтва, власних виробів та процесу їх створення, розширювати свій словниковий запас, насамперед за рахунок специфічної лексики, та активно ним користуватися.
За умови правильної організації уроків рельєфного малювання відбувається особистісний розвиток незрячих дітей. Формуються інтелектуальні, моральні та вольові риси характеру; відбувається стимуляція уважності, допитливості, самостійності, акуратності, ініціативності, організованості, наполегливості тощо; активізуються рухова та психічна активність, комунікабельність, мотивація колективної діяльності. Можлива корекція емоційної сфери дитини за рахунок прийомів та засобів арттерапії.
Особливо варто підкреслити значення рельєфного малювання в естетичному розвитку учня з глибокими вадами зору. Саме тут дитина може пізнати сутність понять “прекрасне – потворне”, навчитися розуміти мистецтво. На підставі викладеного нами розпочато вивчення впливу рельєфного малювання на формування особистості дітей з порушеннями зору.
У процесі спостережень за учнями молодших класів на уроках з рельєфного малювання, проведених на базі школи-інтернату для сліпих дітей №5 (м. Київ), вивчалися наступні компоненти діяльності школярів: мовленнєва активність, комунікабельність, самостійність, допитливість, самоконтроль і саморегуляція, емоційність. Проаналізуємо детально кожний із цих компонентів.
Виявлено загальні показники з мовленнєвої активності: пасивних учнів - 17,25%; активних - 72,4%; нестабільних - 10,35%. Варто зазначити, що з віком мовленнєва активність збільшується, тобто у процентному відношенні у третьому та четвертому класах кількість пасивних дітей зменшується, а активних, відповідно, збільшується. Рельєфне малювання має великий потенціал щодо розвитку зв'язного мовлення, оскільки стимулює учнів висловлювати власні думки і почуття, описувати свої дії та їх результат.
З названим показником пов'язана комунікабельність учнів. Спостереження показало, що некомунікабельних дітей - 6,9%; комунікабельних - 72,4%; нестабільних щодо цього параметру - 20,7%. Якщо порівняти ці відсотки з попередніми, то видно, що кількість мовленнєво активних та комунікабельних учнів співпадає. Натомість некомунікабельних дітей значно менше, ніж мовленєво пасивних. Це пояснюється тим, що деякі школярі з задоволенням працюють в групі, демонструють свої вироби однокласникам, роздивляються їхні, але не прагнуть оформити своє спілкування словесно, не висловлюють вголос свої думки та почуття. Через це вчитель має стимулювати учнів до продуктивного спілкування. Особливого значення набуває можливість організації ситуацій спільної діяльності (наприклад, робота над створенням спільного виробу), в процесі яких діти вчаться співпраці, само- та взаємоконтролю, співпереживанню, вмінню надати та прийняти допомогу.
Що стосується емоційності, то не проявляють жодних емоцій - 6,9% учнів. Важливим є той факт, що всі ці діти мають серйозні супутні захворювання. Виявляють своє емоційне ставлення зв'язними адекватними висловлюваннями, влучним словом - також 6,9% учнів. Решта 86,2% школярів, виявляють задоволення чи незадоволення, емоційну оцінку за допомогою вигуків, сміху, рухів та міміки. Велика кількість учнів, які активно виявляють своє ставлення, обумовлена, окрім вікових особливостей молодших школярів, особливим характером уроків рельєфного малювання. Адже це мистецтво вчить сприймати навколишній та внутрішній світ через призму почуття прекрасного, викликаючи у дитини емоційний відгук на подразник.
Кількість учнів, яких було віднесено до низького рівня допитливості (не виявляють інтересу до роботи і завдань вчителя; не задають запитань, які стосуються виконуваної роботи; потребують постійного заохочення з боку вчителя) - 6,9%. Потрібно звернути увагу на те, що ці діти мали супутні складні захворювання. Учнів, які продемонстрували середній рівень допитливості (виявляють нестійкий інтерес до роботи; інколи задають питання, які стосуються роботи; потребують періодичного заохочення і підтримки) - 65,5%. Відповідно учнів з високим рівнем допитливості (виявляють стійкий інтерес до роботи; постійно ставлять питання, щоб розширити власні знання, уміння та навички; потребують мінімальних зусиль від вчителя щодо заохочення) - 27,6%. Цікавим є той факт, що з кожним класом збільшується кількість учнів з високим рівнем допитливості. Це можна пояснити зростанням у них усвідомленого позитивного ставлення до навчання, більшою розкутістю в навчальній діяльності на уроці. Адже характер діяльності учнів на уроках рельєфного малювання дозволяє створити дуже невимушену та демократичну робочу атмосферу, яка стимулює учнів до активної позиції.
Кількість учнів, які потребують значної допомоги вчителя, становить 34,48% від загальної кількості. Серед них 27,6% потребують значної допомоги при обстеженні, 34,48% - при відтворенні, 10,33% - при описуванні об'єкта. Отже, найбільших труднощів учні зазнають під час відтворення об'єктів. До того ж з віком не було помічено значного зростання кількості учнів, які працюють самостійно.
До початкового рівня розвитку самоконтролю та саморегуляції графічних рухів (відсутність самоконтролю та саморегуляції та прагнення до них) віднесено 3,45% учнів; до низького (виявляє таке прагнення, але потребує постійної підтримки вчителя) - 17,25% учнів; до середнього рівня (прагне і виявляє елементи самоконтролю та саморегуляції) - 48,35%; до високого (самостійно або з незначною допомогою вчителя контролює і оцінює власну образотворчу діяльність) - 31%. Виявлено, що окремі учні на різних уроках демонструють великі розбіжності: від початкового рівня на одному уроці (під час вивчення нової теми) до середнього на іншому (під час закріплення вже відомого). Спостереження за школярами засвідчують, що самоконтроль та саморегуляція графічних рухів у більшості з них не є усвідомленими, а мають механічний характер.
Хоча уроки рельєфного малювання мають потужний потенціал щодо розвитку у незрячих дітей всіх вищезгаданих якостей, було помічено, що цей потенціал не всіма педагогами використовується повною мірою. Така ситуація обумовлена багатьма факторами. Зокрема певну роль відіграє успадковане з радянських часів ставлення до образотворчого мистецтва як до не важливого, другорядного (порівняно з рідною мовою, математикою тощо) навчального предмету. Величезною перешкодою на шляху до повноцінного викладання рельєфного малювання являється дуже бідна та застаріла матеріально-технічна база. Несприятливим є й обмежена науково-методична підтримка педагогів-практиків, надзвичайно невелика кількість відповідної літератури та її недоступність для багатьох з них. Наприклад, тільки в цьому навчальному році вони отримали змогу проводити уроки за новою програмою, до цього вчителі були змушені користуватися застарілими радянськими програмами.
Без сумніву великий потенціал рельєфного малювання у справі формування та розвитку особистості незрячого учня і, разом з тим, проблемний стан викладання цього навчального предмету потребують якнайшвидшого поліпшення існуючої ситуації. Тому розпочате нами дослідження буде продовжено з метою допомоги тифлопедагогам у вдосконаленні методики викладання рельєфного малювання.
Література
- Ананьев Б.Г., Веккер Л.М., Ломов Б.Ф., Ярмоленко А.В. Осязание в процессах познания и труда. – М., 1959. – 236 с.
- Гудим І. Реалізація в змісті образотворчого мистецтва гуманістичної спрямованості початкової освіти учнів зі зниженим зором. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. - метод. зб.: Вип. 6. - К., 2003. - с. 16 - 19.
- Довгопола К. С. Роль та місце рельєфного малювання у сучасній освіті дітей з глибокими вадами зору. // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Зб. наук. праць: Матеріали Першого Всеукр. з'їзду тифлопедагогів (4 - 5 травня 2006 року, м. Харків). - К., 2006. - с. 150 - 157.
- Моргуліс І.С. Методичні рекомендації до організації практичної діяльності в навчанні сліпих та слабозорих. - К., 1978. - 41 с.
Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. – Вип. 8. –Т.ІІ. - Запоріжжя, 2006. - С. 133 - 136. (0,3 друк. арк.)