СЛЕПОЙ ХУДОЖНИК

ПУБЛИКАЦИИ

Роль та місце рельєфного малювання у сучасній освіті дітей з глибокими вадами зору

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання образотворчої освіти осіб з порушеннями зору. Висвітлено місце рельєфного малювання у початковій освіті сліпих дітей, зв’язок з іншими навчальними предметами. Вказано на роль, яку відіграє рельєфне малювання у становленні особистості учня, його значення у розвитку пізнавальної діяльності, просторового орієнтування, мовлення, підкреслено його вплив на естетичний розвиток.

Ключові слова: образотворче мистецтво, рельєфне малювання, навчальні завдання, формування особистості, корекційно-розвивальний вплив.

На сучасному етапі в Україні відбувається становлення нової парадигми освіти, в тому числі й у спеціальних освітніх закладах для дітей з порушеннями зору. Оновлюється зміст навчальних програм, впроваджуються нові технології на основі переосмислення ролі школи у становленні особистості учня. Не виникає сумніву в тому, що кожний урок має вносити свою долю в цей процес, а всі вони разом повинні здійснювати комплексний вплив на розвиток особистості дитину. Стосовно ж дитини з тяжкими порушеннями зору, то роль кожного навчального предмета значно зростає, в зв’язку з необхідністю не лише забезпечити якісну освіту, а й допомогти дитині подолати вторинні недоліки розвитку, використовуючи компенсаторні можливості збережених аналізаторів, підготуватися до інтеграції в соціум.

Для того, щоб краще уявити роль та місце рельєфного малювання у системі початкової освіти дітей з порушеннями зору, розкриємо потенціали образотворчого мистецтва. У розвитку будь-якої дитини цей вид творчості відіграє особливу роль. Це обумовлено природою малювання, його багатим виховним та інформаційним потенціалом, доступністю для дітей, починаючи вже з раннього віку.

У “Дефектологическом словаре” (1970) дається таке визначення рельєфного малювання –“учебный предмет в школе слепых, соответствующий рисованию в масовой школе. Содержанием рельефного рисования как учебного предмета является обучение учащихся чтению рельефных рисунков и их изображению с помощью чертежных приборов для слепых” [1,с. 324].

У загальноосвітніх масових школах при викладанні образотворчого мистецтва акценти з навчальних завдань зміщуються на виховні та художньо-розвивальні [3,с. 256]. Виділяються наступні основні завдання викладання цього предмету:

1. Формування у дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності; розвиток таких особистісних якостей, як почуття прекрасного і гармонії, вміння помітити прекрасне та усвідомити його.
2. Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку її творчого потенціалу, ходожньо-творчої уяви, художньо-образних якостей зорового сприймання, спостережливості, зорової пам’яті та ін.
3. Формування знань та уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль в житті людей.
4. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості, оволодіння основами художньо-образної мови та виразними можливостями художніх матеріалів і різних видів художніх технік, що допоможе набути свободу вираження у творчості.
5. Розвиток сенсорних здібностей дітей, що у більшій мірі буде сприяти повноцінності художньо-естетичного сприймання та покращенню якісної сторони художньо-творчої діяльності [3, с. 256].

Що ж стосується шкіл для незрячих дітей, то у викладанні рельєфного малювання акценти зміщені на навчальні та корекційно-розвивальні завдання. Художньо-виховні аспекти цього предмету хоч і є присутніми, але не мають такого ж значення. На уроках рельєфного малювання вирішується ряд наступних специфічних завдань:

• навчити дітей цілеспрямованого аналізуючого обстеження предметів з допомогою дотику;
• вчити визначати і розуміти форму, будову предмета, розмір, порівнювати предмети за визначеними сенсорними еталонами;
• навчити читати і правильно розуміти рельєфний малюнок, співвідносити його з натурою;
• сформувати в учнів уміння і навички графічного зображення предметів;
• ознайомити учнів з правилами графічного зображення і дати практичні навички користування графічними засобами;
• збагачувати сенсорний досвід, конкретизувати уявлення, розвивати мовлення та просторове мислення;
• дати елементарні поняття про мистецтво, ознайомити з окремими творами скульптури і прикладного мистецтва [2,с. 103].

Таким чином, рельєфне малювання порівняно з образотворчим мистецтвом, відіграє особливу і дуже специфічну роль у формуванні всебічно розвиненої особистості незрячого учня. Це обумовлено особливостями його навчально-пізнавальної діяльності.

У сучасному термінологічному словнику “Спеціальна педагогіка” (2003) рельєфне малювання неправомірно об’єднане з рельєфним кресленням і має таке визначення – “використовуються у школі для сліпих, на уроках образотворчого мистецтва та загальноосвітніх предметах. Рельєфне малювання грунтується на можливості розвитку у сліпих дітей сприймання за допомогою дотику форми, величини предметів і зображень, формування у них уявлень і понять про елементи перспективи, які дають змогу дітям полісенсорно сприймати предмети і явища дійсності й рельєфно передавати їх у нескладних реалістичних малюнках” [4, с. 328].

Отож, у сучасному трактуванні підкреслено певні відмінності його використання його під час викладання інших навчальних предметів. Методологічною основою рельфного малювання є тифлографіка – теорія побудови рельєфних малюнків і креслень [4,с. 384].

Спробуємо з’ясувати зв’язок рельєфного малювання з іншими навчальними предметами та його роль у розвитку особистості учня.

Діти з нормальним зором з перших років життя зустрічаються з різноманітними малюнками, ілюстраціями, фотографіями і навчаються називати зображене. Вони також вчаться малювати з допомогою батьків, вихователів та самостійно. В результаті вже при вступі до школи діти мають достатній запас уявлень та умінь з образотворчого мистецтва. Таким чином, нормально бачучий першокласник може самостійно розглядати ілюстративний матеріал та виконувати малюнок за завданням учителя. Незрячий ж першокласник (особливо враховуючи той факт, що абсолютна більшість з них не відвідує дошкільних навчальних закладів) має недостатні, або не має зовсім відповідних уявлень та вмінь. Учитель навчає учня, починаючи з найелементарнішого.

І хоча уміння адекватно сприймати і відтворювати рельєфне зображення використовуються під час оволодіння всіма навчальними предметами (особливо актуальними ці уміння є на уроках з української мови, математики, “Я і Україна”), вони формуються та вдосконалюються саме на уроках з рельєфного малювання та деякою мірою з трудового навчання. Зі свого боку знання й уміння, отримані під час вивчення різних предметів (уявлення про геометричні фігури; поняття про шестикрапку; прийоми ліплення; дрібна моторика та ін.) використовуються на уроках з рельєфного малювання та позитивно впливають на процес опанування образотворчим мистецтвом. Таким чином, рельєфне малювання органічно включається в систему навчальних предметів, а успішне опанування ним є необхідною умовою засвоєння всього масиву знань і вмінь, який отримує незрячий учень у початковій школі.

Крім того, рельєфне малювання здіснює значний вплив на розвиток різних рис і якостей особистості дитини з глибокими порушеннями зору. Варто зазначити, що цей навчальний предмет сприяє розвиткові у дитини тонких диференційованих рухів обох рук. Це є корекційно ваговим, оскільки для незрячих рука є компенсачуючою заміною ока. Підвищення рівня культури дотикового обстеження, здійснення процесу сприймання на полісенсорній основі, аналіз власних відчуттів і на їх основі створення та коригування уявлень є водночас завданням рельєфного малювання та необхідною умовою пізнавального розвитку дитини. Окрім цього компенсаторно-корекційним є також етап уроку, коли після сприймання об’єктузображення учні відтворюють власні уявлення, використовуючи набуті знання й уміння. Це дає вчителю змогу вчасно отримати зворотній зв’язок, оцінити правильність засвоєного учнями матеріалу і при потребі виправити помилки, скоригувати неточності та ліквідувати прогалини. Таким чином, діти навчаються не лише виконувати мисленнєві операції на чуттєвій основі, а й водночас абстрагуватися від неї, щоб зрозуміти двовимірність зображення, сутність схеми чи символу.

На уроках рельєфного малювання створюються також умови для поліпшення просторового орієнтування. Насамперед це стосується орієнтування на площині аркуша, парти, а також орієнтування у великому просторі. Діти опановують знання про просторове розміщення частин тіла тварин і людини, вчаться читати та зображувати план приміщення чи території, розуміти та створювати макети.

Засобами рельєфного малювання вчитель отримує змогу коригувати мовленнєвий розвиток учнів, навчати правильно називати об’єкти образотворчої діяльності, формувати про них конкретні уявлення, співвідносячи слово з реальним об’єктом. Крім того, діти мають можливість правильно висловлюватись з приводу творів мистецтва, власних виробів та процесу їх створення, розширювати свій словниковий запас, насамперед за рахунок специфічної лексики, та активно ним користуватися.

За умови правильної організації уроків рельєфного малювання відбувається особистісний розвиток незрячих дітей. Формуються інтелектуальні, моральні та вольові риси характеру; відбувається стимуляція уважності, допитливості, самостійності, акуратності, ініціативності, організованості, наполегливості тощо; активізуються рухова та психічна активність, комунікабельність, мотивація колективної діяльності. Можлива корекція емоційної сфери дитини за рахунок прийомів та засобів арттерапії.

Особливо варто підкреслити значення рельєфного малювання в естетичному розвитку учня з глибокими вадами зору. Саме тут дитина може пізнати сутність понять “прекрасне–потворне”, навчитися розуміти мистецтво. Вчитель повинний стимулювати учнів виявляти та висловлювати емоційне ставлення до естетичного у навколишньому середовищі та в самих себе. Школярі ж мають змогу познайомитися з доступними їм творами образотворчого мистецтва та видатними митцями, навчитися давати естетичну оцінку дійсності, власних дій і виробів. Та, напевне, найголовніше – це можливість самовираження, самостійне створення прекрасного.

Отже, можна стверджувати, що рельєфне малювання у системі сучасної початкової освіти незрячих дітей відіграє специфічну роль та займає особливе місце. Очевидною стає вимога до проведення уроків з цього предмету на найвищому професійному рівні. У зв’язку з цим постає проблема переорієнтації ставлення тифлопедагогів до рельєфного малювання як до корекційно вагомого предмету, а відтак забезпечення шкіл належною технікою, методичними посібниками та підручниками.

На підставі викладеного нами спеціально вивчається вплив рельєфного малювання на формування особистості дітей з порушеннями зору.

Список літератури:

1. Дефектологический словарь. 2-е изд., дополненное. – Москва: “Педагогика”, 1970. – 504 с.
2. Програми для загальоосвітніх навчальних закладів I ступеня для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором (підготовчий – 1 класи). – К.:Видавництво “Початкова школа”, 2005. – 224 с.
3. Программы для средней общеобразовательной школы. 1-2 классы. – Киев: “Початкова школа”, 2001. – 296 с.
4. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник/ За редакцією академіка В.І.Бондаря. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436 с.

Довгополая К.С. Роль и место рельефного рисования в современном образовании детей с тяжелыми нарушениями зрения. В статье рассмотрены актуальные вопросы изобразительной деятельности детей с нарушениями зрения. Высветлено место рельефного рисования в начальном образовании незрячих детей, связь с другими школьными предметами. Указана роль, которую играет рельефное рисование в становление личности ученика, его значение в развитии познавательной сферы, пространственной ориентации, речи, подчеркното его влияние на эстетическое развитие.

Dovgopola K. The role and place of relief drawing at the education of blind children now days. In clause the urgent questions of lessons on representational activity the Visually Impaired are considered. The place of relief drawing in initial education of blind children, connection with other school subjects is covered. The role is specified which plays relief drawing at the forming of the person of the pupil, its importance in development of cognitive sphere, spatial orientation, language. Its influence on aesthetic development is underlined.

Статтю подано до друку 13.04.2006р.

Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Збірник наукових праць: Матеріали Першого Всеукраїнського з’їзду тифлопедагогів (4-5 травня 2006 року, м. Харків). - Х., 2006. - Вип.6. Ч.1. - С. 150 - 157. (0,4 друк. арк.)